Нерухомість в Чернівцях без посередників

Так, 27% опитаних власників відповіли, що найбільше їх лякають дії квартирних шахраїв. І насправді, не тільки чорні маклери, але й «білі» ріелтори при зручному випадку прибігають до обману своїх клієнтів. І не варто думати, що якщо ріелторське агентство дуже велике й відоме, а приватний маклер приємний і ввічливий, то від них не варто чекати підступів.

Промахи й маніпуляції

Давно пішли в минуле дешеві шахрайства з наперстками, картами, ламанням грошей і всякими іншими дрібницями. Якщо й займається сьогодні хтось подібними справами, то тільки від убогості власної фантазії.

На зміну копійчаним шахраям прийшли витончені комбінатори, що працюють винахідливо, натхненно й по-великому. І операції з нерухомістю тепер для них справжній клондайк. Будь-який експерт, довго не роздумуючи, скаже, що всі способи шахрайств із житлом перелічити сходу просто неможливо, увесь обсяг знань по цій темі тягне на вагомий енциклопедичний том.

 «Умовно обманні дії, з якими можуть зіштовхнутися споживачі, підрозділяються на чотири основні групи, — перераховує Олег Самойлов, генеральний директор « Релайт-Нерухомість», — а саме: юридичні маніпуляції, технологічні підступи, фактичні підробки й, скажемо так, «милі витівки».

І що особливо цікаво, представники юридичних промахів, по великому рахунку, шахраями майже не вважаються. Як правило, це працівники нашвидку утворених фірм, і пояснити їхні грубі документальні помилки можна лише тим, що професійна діяльність із перших днів складається не зовсім вдало, їм дуже потрібні гроші, і вони готові хапатися за будь-яку роботу, включаючи ту, у специфіці якої або не розбираються зовсім, або орієнтуються досить поверхово.

Зате безграмотністю самопальних брокерів з успіхом користуються різноманітні нечистоплотні типи, які залучають такі агентства як офіційне прикриття для своїх «чорних» справ».

На противагу перший групі, не покладаючи рук трудяться на ринку й компанії, споконвічно створені на короткий строк. Але ці вже переслідують шахрайські цілі з моменту створення. Варіацій на цю тему існує безліч: починаючи з використання сумно відомої практики «інформаційних агентств», що торгують відомостями про неіснуючі об’єкти нерухомості, і закінчуючи тим, що подібна організація цілком може являти собою умовно-легальну «оболонку», у рамках якої ведуть свою діяльність чорні маклери.

Про чорних маклерів. Їхнім не варто плутати із приватними, які, як правило, просто трудяться поодинці, працюючи на себе, і аферами ніколи не займаються. А от чорний маклер — завжди шахрай, причому працює в складі кримінальної «групи товаришів», у яку як інформаторів можуть входити працівники ріелторських агентств, підставні нотаріуси й чиновники, а часом і працівники міліції.

Ціль проста: відібрання грошей і житла в громадян, яким шахраї продають або «товар з душком», або шляхом шахрайських дій віднімають житлоплощу. От досить частий випадок. Одна людина вирішила обміняти свою квартиру з доплатою на меншу. За порадою колег звернувся до «відомих ріелторів». Документи на брокерську діяльність, звичайно, не перевірив, сподіваючись, що дружки підводити не стануть.

Обговорили з «ріелторами» деталі угоди, ледве поторгувалися, зійшлися в ціні й вирішили обмити домовленість. Скільки пили й що — клієнт не пам’ятає. Але опам’ятався він уже в чужій квартирі. Вірніше, була-те вона колишньою, рідною, у якій гулянка починалася. Але от права на дане житло належали вже його собутильникам, переселенцям з Азербайджану. Вони йому й тикнули завірені «нотаріусом» папери, під якими стояв його власноручний підпис.

«Іншим ефективним способом відібрання грошей стало шахрайство з авансами, — доповнює список афер Світлана Біріна, керівник департаменту міської нерухомості компанії « НДВ-Нерухомість». — На продаж виставляється квартира за ціною набагато нижче ринкової.

Далі, заключаючи договір, ріелтор з фірми-одноденки ухвалює аванс. Після закінчення певного часу така фірма з’їжджає з офісу й ховається: повернути гроші й знайти винуватця практично неможливо».

Взагалі, усі юридичні й технологічні маніпуляції можуть розвиватися по двом основним варіантам. Перший шлях — свідомо кримінальні справи, до яких можна віднести продаж нерухомості по підроблених документах, фіктивних дорученнях, при цьому, як правило, використовуються паспорти з переклеєними світлинами.

Другий варіант — більш «м’які» хитрості, у рамках яких відбувається продаж об’єктів, що мають істотні правові дефекти. Мало того, після закінчення якогось часу шахраї можуть постаратися вилучити в покупців і цю нерухомість уже через суд або одержати за неї додаткові гроші.

В інструментарій для проведення технологічних маніпуляцій входять різноманітні «грошові ляльки», варіації на тему розрахунків по заниженій вартості, зазначеній у договорі. До найбільше ж витончених способів можна віднести й складання умов доступу до банківських комірок, через які проводиться розрахунки між учасниками угоди.

Складається документ таким чином, що в продавця виключається можливість відкрити комірку й вилучити гроші за продану квартиру. «Зовсім випадково, — розповідає Олег Самойлов, — працівникам нашого агентства довелося зіштовхнутися з таким бідолахою в офісі одного з банків. Слово за слово, літній чоловік, що продав свою квартиру, попросив у порядку послуги глянути на умови доступу до комірки, на яких наполягали покупці.

Заглянувши в банківську угоду, наші фахівці визначили, що в межах строку, відведеного продавцеві на доступ до комірки, він у жодному разі не зможе виконати ряд умов, при досягненні яких йому може бути надане право заглянути в комірку. Ну, а потім право доступу до сейфа переходить до покупця, який, заволодівши квартирою, на цілком законних підставах може забрати гроші, їм же залишені в комірці.

При цьому яких-небудь аргументів «на перспективу» шахраї продавцеві попросту не залишили, тому що пункт про строк розрахунків у договорі купівлі-продажу був сформульований таким чином, що всі виплати повинні бути зроблені ДО підписання договору. Довелося заступитися за бідолаху й вплутатися в неприємні переговори із шахраюватими покупцями. Ті у свою чергу підняли страшний лемент, особливо впираючи на те, що сторонні люди не мають права сунути свої носи куди не слід. Однак, зрозумівши, що справа пахне наслідком, вирішили розвернутися й піти».